Дрогобич розташований в південно-західній частині Львівської області на річці Тисмениці, на межі Наддністрянської рівнини і Карпатського передгір'я.
Є центром Прикарпатської агломерації, яка, крім Дрогобича, включає в себе Борислав, Стебник, Східницю, Трускавець та прилеглі села.
Перша документальна згадка про Дрогобич у міському акті Львова датується 6 листопада 1387 року. У листі Папи Боніфація ІХ (1392) до перемишльського єпископа Еріха місто згадується як один з центрів солеваріння Європи.
Дрогобич — одне з найстаріших міст України. З горою Тептюж, яка розміщена між Дрогобичем і Бориславом, пов’язана одна з найбільш поширених легенд про походження назви міста. Місто Бич, яке стояло на горі, було зруйноване татарським ханом Буняком Шолудивим. Мешканці міста відновили його в іншому місці, на березі р. Тисмениці, де були солоні джерела, і назвали нове поселення Другим Бичем, що з часом злилося в однослівну назву – Дрогобич.
Як досить велике місто для свого часу, Дрогобич мав і власний замок з земляними фортифікаційними укріпленнями. Від замку вже на жаль майже нічого не залишилось. Єдине що одна з його веж, десь в середині XVI столітті була перебудована в дзвіницю парафіяльного костелу св. Бартоломея, або як він називається в реєстрі - Вознесіння.
Церква Св. Юрія цікава тим, що вона була перенесена в Дрогобич з карпатського села Надієво й встановлена на місті згорілої своєї попередниці. Славиться церква св. Юрія своїми унікальними внутрішніми розписами та не менш унікальним іконостасом середини XVII століття.
|