Відлік часу існування Борислава історики ведуть від першої писемної згадки про нього - документу польської королеви Ядвіги, датованого 19 березня 1387 року.
У 15-17 ст.ст. Борислав був одним з центрів солеваріння на Україні. Звідси сіль возили в Литву, Польщу, Угорщину, Румунію. В кінці 18 ст. наступає занепад солеваріння і Борислав стає маленьким непримітним селом. Так триває до початку нафтовидобутку.
З другої пол. ХІХ ст., із швидким розвитком техніки і промисловості, нафта стає основним джерелом енергії. У зв’язку з розвитком нафтовидобутку, вздовж правого берега р. Тисмениці почалося будівництво вулиці Панської (зараз Шевченка) – головної магістралі майбутнього міста. Початково видобуток нафти здійснювався шляхом копання криниць, але з впровадженням передових на той час методів буріння починається її інтенсивний видобуток. За рахунок заробітчан, котрі стікалися на нафтопромисли, зростає чисельність населення Борислава та навколишніх сіл.
