Хи́рів —Місто розбудовувалося поступово: у 1589 році тут було 84 будинки і 420 осіб населення, через 200 років, 1785 році, у Хирові налічувалося134 будинки і 1055 осіб.
Ще в часи Київської Русі, коли тутешні землі входили до Перемиського князівства, назва містазвучала як Хорив.
За однією з легенд, назва міста походить від київського князя Хорива. Як відомо місто Київ заснували троє братів Кий,Щек, Хорив та сестра Либідь. Після заснування Києва старший брат із сестрою залишилися в ньому господарювати, а Щек та Хорив пішли в Карпати шукати щастя-долі.
Насправді назва міста має більш прозаїчне, але одночасно і переконливіше пояснення. Місто розташоване в місцевості, багатій на соснові ліси, тому в основі його назви лежить слово хыр «сосна», присутнє в чуваській мові. Тепер чувашізаселяють місця, далекі від Хирова, але їхні предки колись проживали в Західній Україні і залишили після себе назви багатьох населених пунктів, таких, як, наприклад, Верин, Гавареччина, Жукотин, Кимир, Кукезів, Куткир, Якторів та багато інших.
Пам’ятки архітектури
• Комплекс споруд Хирівської єзуїтської колегії (конвікт)
• Церква Різдва Пресвятої Богородиці м. Хирів
• Хирівський залізничний вокзал
• Костел св. Лаврентія:
Відомо з документів 1642 р., що первісний храм мав два вівтарі: головний та новіший бічний, з образом Богоматері, прикрашеним вотивами. У другій половині 40-х рр. того ж століття храм згорів, невдовзі на його місці звели невеличку святиню з одним вівтарем та дерев'яною дзвіницею. Пізніше місто переходить у власність Мнішеків, і 1710 р. Йосип Мнішек виділяє кошти, на які завдяки пароху Йоанну Фабіянковському зводиться мурований костел. У 1795–1796 рр. храм було відремонтовано та реконструйовано, а на початку XIX ст. замінено дерев'яну дзвіницю мурованою. В 1859 р. перемишльський єпископ Франциск Вежхлейський освятив костел після ґрунтовного ремонту (встановлення нового головного вівтаря, оновлення бічних вівтарів Богоматері та св. Йосипа). Та це було не останнє освячення споруди, бо у 1872 р. пожежа знову нищить дерев'яне начиння храму. Роки 1876–1877 — ремонт та повторне освячення костелу. Знову не останнє. Бо у 1900 р. завдяки пароху Войцеху Маху костел розширено вдвічі. Тому його знову освячують 7 червня 1903 р. А у 1910–1912 рр. храм знову розбудовується, збільшившись на вежу, каплицю та 4 необарокових дубових вівтарі. Роботи з нескінченного доведення храму до ідеального стану тривали і в міжвоєнний період.
