Турка
Турківщина - це мальовничий куточок Львівщини, який славиться чудовими краєвидами, що здавна приваблюють туристів. У гірській системі Карпат ця територія має низку своїх особливостей, які виявляються в її природі, історії і господарській діяльності бойків. Тут - одна з найгарніших полонин гірської Львівщини - Буковецька полонина. Звідси відкривається чудова панорама гір Турківщини, Сколівщини та Закарпаття.
Мальовничим екскурсійним куточком району є витік ріки Дністер - найбільшої річки Львівщини і однієї з найбільших річок України. Через усю територію краю протікає головна його водна артерія - ріка Стрий, де є хороші місця для купання, рибальства і відпочинку. Привабливими для туристів є гірські хребти: Верховинський вододільний, Розлуцький, Високий Верх; вершини Пікуй, Магура Лімнянська, Мінчол Зубрицький, Шимонець, Києвець, Звіринець та інші.
Туристсько-екскурсійними об'єктами є історичні місця краю. Це Ужоцький перевал, за який велись запеклі битви у I та II Світових війнах. Тут бере початок ще одна велика ріка - Сян, яка впадає до Вісли та входить до басейну Балтійського моря. Тож через територію району проходить і Головний європейський вододіл.
Потенційні туристичні можливості краю досить великі. Тут багато цілющих мінеральних джерел. Є на території району залишки військових городищ і сторожових поселень періоду Київської та Галицько-Волинської держави, які входили до складу торгового шляху, відомого під назвою "Руська путь".
До цінних пам'яток належать церкви, збудовані у класичному бойківському стилі у селі Верхній Яблунці, Нижній Яблунці, Турові. У церкві в селі Нижній Яблунці у 1942 році вінчався з письменницею Катериною Білецькою Олег Ольжич (Кандиба). Об'єктами туризму можуть стати нафтові копальні в селах Лімній й Малій Волосянці, срібна штольня в околицях Івашківців. Цікавими є етнографічні особливості краю. Верхів'ям басейну Сяну проходила межа між Лемківщиною та Бойківщиною.
Церква Перенесення мощів св.Миколи
 Церква Перенесення мощів св.Миколи стоїть на горі, близько центру.Привілей на її будівництво та землю під неї в урочищі "на Лікті" надав дідич Турки Ян Каліновський у 1750 році. Церква розташована на цвинтарі, огородженому старим муром.
Святиня бойківського типу, тризрубна, на кам`яному фундаменті, накрита трьома пірамідальними наметовими верхами, які увінчані маківками. До бабинця із заходу прибудований закритий ганок - традиційний елемент для церков у гірських районах. Також відразу кидається у вічі розташована з південної сторони в кутку між бабинцем і навою фігура Пресвятої Богородиці, щедро прикрашена квітами і вервицями. Для неї зробили спеціальну нішу з дверима, які з внутрішньої сторони оббиті тканиною блакитного кольору. Подібні речі рідко зустрінеш на рівнині. Стіни церкви шальовані дошками, мають нахил до середини. Будівлю оперізує піддашшя, яке накриває ганок і ризницю, що прибудована до вівтаря. Коли уважно придивитися до верху над бабинцем, то можна побачити у його стінах закриті прямокутні отвори. Схоже, крізь них виходять назовні звуки від дзвінниці, яка тут розміщена. Панорама Турки, яку звідси добре видно, справді зачаровує.
Церква УСПЕННЯ ПР. БОГОРОДИЦІ 1750
 Церква стоїть на крайній західній околиці райцентру. Тут важливо не пропустити мало примітну доріжку, яка з головної дороги по схилі виведе вас нагору. Вона збудована коштом Стефана Турецького. Будівля бойківського типу - тризрубна, триверха. Оперізує церкву піддашшя. Під ним сховані бічні ризниці при вівтарі та засклений ганок бабинця ( з південної сторони ). Традиційно, в кутку між бабинцем і навою, у ніші, розташована фігура Пр.Богородиці. Стіни шальовані вертикально дошками. У XIXст. ними закрили аркову галерею емпори. З 1961 по 1989 рр. стояла закритою.
Завдяки сонячній погоді вдалося побачити, що головна вісь церкви має нестандартну орієнтацію північ-південь. Цікаво, чому саме такий напрям обрали будівельники, адже навколишній простір дозволяв поставити святиню на осі схід-захід. До речі біля даної церкви почуваєшся набагато вільніше, аніж біля затиснутих цвинтарами і захованих за деревами долішньої та середньої церков. Тут також є і цвинтар поруч і дерева, проте вони не особливо заважають оглядати храм. Оскільки церква стоїть на горі, то в гарну погоду тут приємно посидіти оглядаючи навколишні краєвиди.
Церква Святого Миколи
  Церква Святого Миколи має три показові риси, які відрізняють її від інших дерев`яних церков райцентру. По-перше, у даному випадку не треба йти до храму вгору, а навпаки - до низу. По-друге, на верхньому ярусі бабинця не можливо не помітити емпору, яка тепер закрита склом. А по-третє, якщо бути уважним, верхи над навою і вівтарем накриті восьмигранними шатрами (а не чотирьохгранними, як у інших). Церква стоїть у долині, на березі потоку, біля цвинтара.
Коли рухатися дорогою у напрямі с.Вовче, то важливо не пропустити поворот ліворуч вниз до потоку. Збудована у 1739 році ( а не у 1700, як показує охоронна таблиця на стіні ), майстром Данилом Прокопієм на місці давнішої. Тризрубна, триверха будівля бойківського типу, поставлена зі смерекового дерева. Над бабинцем міститься дзвінниця. Церкву оперізує піддашшя, яке навколо бабинця переходить в опасання на стовпах з підкосами. Стіни будівлі ошальовані вертикально дошками і лиштвами. Церква стояла зачиненою для богослужінь з 1960 по 1989 рр. Після реставрації в 1971 році, використовувалась як краєзнавчий музей. Так само як і біля Долішньої церкви, тут розташовані могили і високі дерева навколо.
| 
